Що таке карантин?

Медико-санітарні правила ВООЗ кажуть, що карантин – це відокремлення заражених людей та об'єктів або таких, щодо яких є підозра у зараженні. Мета – попередити можливе розповсюдження інфекції.

За українським законом карантин – це заходи, що мають на меті запобігти поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.

Ініціює ці заходи Міністерство охорони здоров'я, а запроваджує або скасовує – Кабінет міністрів. 

Уряд негайно повідомляє населенню про своє рішення, в якому мають бути вказані обставини, що призвели до карантину, його межі, необхідні заходи, виконавці цих заходів і терміни проведення.
Аргументація нинішнього рішення доволі стисла: "з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій".

Чітких термінів закон не передбачає. Йдеться лише про те, що це має бути період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху хвороби. 

На час карантину можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ і організацій.

Згідно із законом, залишити територію карантину не так і просто. Той, хто вирішить виїхати, має протягом інкубаційного періоду побути в обсервації під медичним наглядом і пройти необхідні обстеження. Лише після цього можна отримати довідку, що дає право на виїзд за межі карантину.

Чи буде ця вимога застосовуватись на практиці, наразі невідомо. У владі поки не говорили про плани не випускати громадян за кордон. 

"Говорити про це можна буде, якщо такі обмеження прийме уряд", – сказав "Українській правді" речник Держприкордонслужби Андрій Демченко.

Організацією та контролем карантину має опікуватись місцева влада. Зокрема, вона має право:

• залучати організації будь-якої форми власності до карантинних заходів;
• використовувати необхідні транспортні засоби,  будівлі, споруди, обладнання, інше майно організацій будь-якої форми власності, із відшкодуванням його вартості або витрат;
• установлювати особливий режим в'їзду на територію карантину та виїзду з неї громадян і транспортних засобів, а у разі необхідності проводити санітарний огляд речей, багажу, транспортних засобів та вантажів;
• запроваджувати більш жорсткі вимоги щодо якості, умов виробництва, виготовлення та реалізації продуктів харчування, режиму обробки та якості питної води;
• встановлювати особливий порядок необхідних заходів: профілактичних і протиепідемічних, у тому числі дезінфекційних та інших;
• створювати на в'їздах і виїздах із території карантину контрольно-пропускні пункти, для роботи в яких можуть залучати військових, працівників і обладнання підприємств будь-якої форми власності, органів виконавчої влади, що працюють у сферах оборони та військового будівництва, охорони громадського порядку.

Також місцева влада має створювати спеціалізовані лікарні, ізолятори й обсерватори, використовуючи для цього приміщення закладів охорони здоров'я, оздоровчих, навчальних закладів.

У ці спецлікарні будуть госпіталізовувати хворих та людей із симптомами. Ті, хто, перебуваючи на території карантину, мали достовірно встановлені контакти з хворими, також підлягають госпіталізації в ізолятор.